Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 910/1757/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"на постановугосподарського суду м. Києва від 22.06.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 рокуу справі№ 910/1757/14 господарського суду м. Києваза заявоюПублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луксор"пробанкрутствоза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - Лисенко В.О., дов. № 03/2/880 від 05.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/1757/14 (суддя - Чеберяк П.П.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор" (далі - ТОВ "Луксор") визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левкович О.К.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 910/1757/14 (головуючий суддя - Остапенко О.М., суддя - Разіна Т.І., суддя - Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/1757/14 залишено без задоволення. Постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/1757/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 910/1757/14, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 910/1757/14.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 22, 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (далі - ПАТ "Київський річковий порт") звернулося до господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Луксор", у зв'язку з неспроможністю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість у сумі 529 325,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2014 року у справі № 910/1757/14, серед іншого, порушено провадження у справі № 910/1757/14 про банкрутство ТОВ "Луксор", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шкоду А.С.

Ухвалою попереднього засідання від 21.05.2014 року у справі № 910/1757/14 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Луксор" на загальну суму 205 417 537,60 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 910/1757/14, ТОВ "Луксор" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левкович О.К.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Згідно ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: обрання голови комітету; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника. У роботі комітету має право, зокрема брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий.

Відповідно до ст. 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2014 року було проведено збори кредиторів, на яких було сформовано комітет кредиторів боржника у складі двох кредиторів: ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ПАТ "Київський річковий порт".

24.06.2014 року відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ "Луксор", на якому більшістю голосів було прийнято рішення звернутись до господарського суду з клопотанням про введення процедури санації ТОВ "Луксор" та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації боржника, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів ТОВ "Луксор" № 2 від 24.06.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2015 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року, в задоволенні клопотання ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про введення процедури санації ТОВ "Луксор" було відмовлено.

При цьому, приймаючи ухвалу від 19.01.2015 року про відмову у введені санації боржника господарського суду м. Києва було встановлено, що з метою виявлення активів боржника розпорядником майна було надіслано письмові запити до державних установ: Головного управління статистики в м. Києві, Інспекції Головного державного реєстратора флоту України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті. Київської державної інспекції котлонагляду і підйомних споруд, Державної митної служби України, Державної служби УКН з надзвичайних ситуацій. Державної авіаційної адміністрації. Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Державного комітету України по земельним ресурсам, Головного управління Держземагентства у м. Києві, Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Головного управління земельних ресурсів, Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС у м. Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Фонду Держмайна України, Інспекції державного технічного нагляду, ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Згідно отриманих відповідей будь яке майно боржника не виявлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів № 3 від 07.10.2015 року, комітетом кредиторів вирішено не звертатися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури, оскільки перехід до ліквідаційної процедури є передчасним.

В той же час, станом на дату винесення оскаржуваної постанови, будь-яких інших рішень з приводу переходу до наступної процедури стосовно боржника комітетом кредиторів не приймалось та матеріали справи не містять.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливість відновлення платоспроможності боржника після винесення ухвали суду від 19.01.2015 року про відмову у введені санації боржника, докази наявності майна боржника відсутні, будь-яких потенційних інвесторів, які б виявили бажання взяти участь у відновленні платоспроможності боржника судом також не виявлено.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Луксор" не веде фінансово-господарську діяльність вже більше трьох років.

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення № 01-06/01 від 12.01.2015 року про неможливість проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Луксор" відповідно до відомостей, наданих Головним управлінням статистики у м. Києві, остання фінансова звітність до органів статистики боржником подавалась за січень-вересень 2011року.

Також розпорядником майна було встановлено, що боржник не знаходиться за своїм місцезнаходженням, листи надіслані керівнику боржника повертаються за закінченням встановленого терміну зберігання.

З огляду на вищевикладене, оскільки процедура розпорядження майном ТОВ "Луксор" продовжувалась ухвалою суду від 18.06.2014 року на два місяці та загалом триває вже понад два роки, а сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, доводять неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений Законом строк у зв'язку з відсутністю майна та наявністю значного розміру кредиторських вимог за відсутності господарської діяльності, враховуючи, що фінансовий стан підприємства за час, що пройшов з моменту порушення провадження по справі і введення мораторію, не поліпшується, а також беручи до уваги відсутність заяв від інвесторів та пропозицій щодо укладення мирової угоди ані від боржника, ані від кредиторів, а рішення комітету кредиторів про введення процедури санації ТОВ "Луксор" та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації боржника було відхилено судом через відсутність активів боржника та реальної можливості відновлення господарської діяльності підприємства, з метою уникнення безпідставного затягування процедури розпорядження майном боржника, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про необхідність визнання ТОВ "Луксор" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Викладені в касаційній скарзі ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

Крім того, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута, ч. 2 ст. 37 Закону про банкрутство передбачено право суду за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом. Також, відповідно до ч. 2 ст. 22 вказаного Закону на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство між боржником і кредиторами може бути укладена мирова угода.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 910/1757/14 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Панова І.Ю.